Емілі Холмс, доктор філософії, доктор клінічної психології, — професорка кафедри психології Уппсальського університету (Швеція) та співробітниця кафедри клінічної нейронауки Каролінського інституту.
Холмс здобула диплом з експериментальної психології в Оксфордському університеті (Велика Британія). Вона також є клінічним психологом: закінчила докторантуру з клінічної психології в Лондонському університеті «Роял-Холлоуей» та захистила докторську дисертацію з когнітивної нейронауки в Кембриджі (Велика Британія). У 2010 році вона стала професором Оксфордського університету. Холмс є обраним членом Шведської королівської академії наук (KVA), Королівської академії наук в Уппсалі (KVS) та членом Британської академії соціальних наук. Вона є лауреатом кількох міжнародних нагород, зокрема від Американської психологічної асоціації та німецького Фонду Олександра фон Гумбольдта. Холмс входить до складу ради піклувальників благодійної наукової організації «MQ: Transforming Mental Health».
Робота Холмс як клінічного психолога стала джерелом натхнення для її наукових досліджень. Вона цікавиться інноваціями в психотерапевтичному лікуванні у сфері психічного здоров’я — як у створенні нових методів, так і в розширенні охоплення пацієнтів. У рамках ширшої галузі науки про психічне здоров’я її підхід поєднує психологію, нейронауку, психіатрію, математику та інші дисципліни. Дослідження Холмс продемонстрували, що уявні образи мають сильніший вплив на емоції, ніж їхні вербальні відповідники. Її група особливо зацікавлена у розумінні та зменшенні нав’язливих спогадів («флешбеків») після травматичних подій, будь то серйозна автокатастрофа, травматичні пологи, війна чи події під час пандемії COVID-19. З цією метою її дослідницька команда в Уппсалі створює міжнародний центр з вивчення нав’язливих спогадів, який наразі співпрацює з науковцями з Великої Британії, Ісландії, Колумбії та Австралії.